За останні декади витрати на вугільні енергетичні станції значно зросли. Їхнє обслуговування дорожчає, а інвестиційна привабливість падає. Тим часом світ переходить на зелені технології, які вже довели свою функціональну та комерційну ефективність. Наприклад, у США сонячні та вітряні електростанції вже дешевші в експлуатації, аніж 80% наявних вугільних генераторів. Цілком логічно, що згодом останніх замінять відновлювані джерела енергії.
Звіт Coal Cost Crossover 2.0 підрахував нові моделі видатків на електроенергію для сонячних, вітряних та вугільних станцій. — їх окреслили у показник LCOE. Так, LCOE для сонячних панелей впаде до $25-42 за МВт-год, а вітряки коштуватимуть трохи дорожче: до $36 за МВт-год.
Відсоткова різниця в економічній доцільності вугілля (синє) і ВДЕ (червоне). Як бачите, за поточної кількості об’єктів вугілля програє.
Порівнявши прогнозовані показники з витратами на експлуатацію вугільних установок, дослідники дійшли висновку, що з усіх 239 ГВт вугільних потужностей, понад 77% — не є економічно ефективними, як порівняти з вітряками або СЕС. Найімовірніше, до 2025 року ці потужності підуть на пенсію.
Чому це важливо
Перехід з вугільних активів на зелені рано чи пізно відбудеться усюди. Якщо Штати зроблять його найближчими роками — зекономлять купу грошей, стрибнуть у показниках зеленої енергетики та убезпечать стратегічно важливі об’єкти. І клімату добре, і робочі місця створять, і грошенят буде.
Дослідники також рекомендують державі профінансувати енергетичні переходи окремих громад серед штатів, аби все відбулося плавно і без заворушень. З іншого боку, автори звіту не ставлять хрест на вугільній промисловості, але закликають комунальні підприємства самим прорахувати вигідність таких рішень. Підприємства зможуть обрати те енергоджерело, яке їм буде вигідніше.
Цей звіт також грає на ширший контекст: зміни в енергетичній політиці США, ініційовані адміністрацією Байдена. До 2050 року економіку Штатів планують повністю декарбонізувати, а до 2030 року викиди мусять впасти удвічі. Питання перебуває на особистому контролі у Байдена — все ж таки краще, аніж у Голобородька.
