Українці та американці не з чуток знають про fake news – лавину хибних (або напівправдивих) новин, які споживають мільйони громадян щодня. І хоча існує редакційна політика, фактчекінгові організації та алгоритми ШІ, зупинити брехню досі не вдалося. Люди готові й надалі поглинати та брати за аргумент інформацію, яка не пройде навіть поверхової перевірки на правдивість.

За популярністю фейкових нових стоять чотири фактори:

  1.  Канал поширення. Більшість фейкових новин поширюються соціальними медіа, де контакт персона-від-персони збільшує і масштаб, і «довіру» до джерела.
  2. Відповідність «бульбашці». Кожен із нас перебуває у віртуальному колі однодумців, до якого вкрай рідко потрапляє хтось чи щось, що суперечить нашим переконанням. Звідси – віра у те, що «так думають всі нормальні люди».
  3. Зрада всюди. Більшість фейкових новин розповідають про негативні аспекти навколишнього життя. Це завжди матиме популярність.
  4. Простота й емоції. Справжні події та аналітика новин неймовірно нудні, тож їх навряд читатимуть маси. А от що сказав президент про збільшення податків чи кого посадять наступним – навпаки.

У фейкових новин немає жодної чарівної пігулки, яка б заворожувала маси. Вони просто апелюють до базових людських станів (емоційне напруження, сенсаційна новина) та упереджень. На щастя, ця галузь нашого життя щораз частіше потрапляє у фокус науковців.

Що сталося

Дослідники з Університету Юти вирішили перевірити, наскільки впевненість у пильності до фейкових новин корелює зі сприятливістю до них. Інакше кажучи, наскільки самовпевнені люди можуть відрізнити реальні новини від підробки.

Цікаво, що самовпевненість як поведінковий фактор відіграє роль у формуванні поведінки й в інших галузях. Наприклад, серед медиків самовпевнені працівники надають менш якісну допомогу, а політики – готові ухвалювати ризиковані рішення.

Дослідники опитали понад 8000 осіб, відібравши їх за різними політичними та демографічними показниками у США. Спочатку їх попросили оцінити правдивість новин за шкалою від 1 до 4. Їм показували новини стрічкою Facebook, а вони мусили їх оцінити. У пулі новин: 4 продемократичні (половина фейкові), 4 прореспубліканські (половина фейкові) та ще 4 фейкові різного ґатунку. Заголовки мали вигляд на кшталт: «Спецагент Рейнор мусив дати свідчення проти Гіларі Клінтон перед своєю смертю».

По завершенні експерименту учасників запитали, наскільки вони (як порівняти з іншими) можуть точно розпізнати фейкові новини, за шкалою від 1 до 100. Паралельно з відбором дослідники контролювали активність респондентів у соцмережах: дивилися що вони поширюють і яку інформацію споживають.

У результаті автори дослідження виявили, що надмірно самовпевнені учасники виявилися менш здатними відрізняти правдиві новини від фейкових.

Люди оцінювали себе на 20% краще, аніж виявилося по факту – краще на цілих 50%. Найвищий рівень самовпевненості показали респонденти-чоловіки. Крім того, надмірно впевнені у собі люди частіше поширювали соцмережами фейкові новини, особливо якщо ті збігалися з їхніми переконаннями.

Наприкінці документу дослідники припустили, що більш скромні та менш впевнені у собі люди схильні до рефлексій та самоконтролю. Вони ретельніше аналізують новини та контент соцмереж, перш ніж поширити його для свого кола підписників.

Чому це важливо

Коли трапляється надзвичайна ситуація, катастрофа, пандемія чи революція, люди починають масово та швидко обмінюватися відповідною інформацією. Це невідворотно призводить до збільшення кількості фейків, які у разі з Україною живитимуться ще й росіянськими ботофермами.

Для збереження чистоти інфополя і власної адекватності необхідно розуміти механізми поширення та довіри до фейкових новин. Є ще одне дослідження, котре довело – схильні до аналізу люди краще відрізняли правдиві новини від фейкових. Ті ж, хто покладався на емоції, частіше споживали підробку.

Коменти