Наступні 4 роки середньорічна температура збільшуватиметься на 1-1,5ºC проти доіндустріального періоду. Це позначиться на посиленні вітрів над Атлантикою та призведе до частіших штормів на узбережжі Західної Європи. Над високими широтами виникатиме більше опадів, а північ та схід Америки стануть ще посушливішими. Сукупність цих (і не тільки) факторів ставить під сумнів досягнення мети Паризької угоди.

2015 року її ратифікували понад 180 держав. Ця хартія є поетапним планом зі зниження викидів та антропогенного впливу на клімат, і замінила Кіотський протокол. Її мета – втримати зростання середньорічної температури на 2ºC щонайбільше.

За рік до початку дії угоди у щорічному звіті Всесвітня метеорологічна організація вже озвучувала прогноз до 2024 року. Згідно з ним, Арктика поступово нагріватиметься, а Південна Америка, Африка та Австралія будуть чимраз сухішими. Як бачимо, перспективи Паризької угоди стають дедалі примарнішими.

Що сталося

Паризька угода передбачає емісійні бюджети – допустимий рівень викидів для країн-учасниць. Об’єми базуються на кліматичних моделях, які не враховують різкі темпи танення багаторічної мерзлоти, що спостерігаються з 2020 року. Науковці почали бити на сполох і заявляти про недостатню увагу, приділену цій проблемі.

Один лиш 2020 рік показав, наскільки непередбачуваними є стихійні лиха, що виникають внаслідок кліматичних змін. Лісові пожежі навколо Арктики спровокували на третину більше викидів вуглецю, аніж попереднього року. В тому регіоні повітря вже нагрілося на два градуси Цельсія і до середини нашого століття цей показник подвоїться. З огляду на те, що в Арктиці та суміжних регіонах міститься вдвічі більше вуглецю, аніж у земній атмосфері, будь-які спровоковані викиди добряче зашкодять планеті.

Динаміка викидів та їхній вплив на вуглецевий баланс за умови невпинного зростання температури. Джерело: PNAS

Ймовірність збільшення середньої температури вище Паризького показника становить приблизно 70%, себто щороку вона зростатиме на один градус за Цельсієм.

Чому це важливо

Найперше, відбудуться зміни у глобальному розподілі вологости: опадів у районах високих широт та тропічних саван побільшає, а Південна Америка стане посушливішою. На півночі Атлантичного океану наступними роками посилюватимуться західні вітри, а отже, Західну Європу штормитиме.

Допоки одні країни борються за те, щоб виконати вимоги угоди, інші з’ясовують, що сама угода прорахована застарілими методиками та потребує оновлення. Це вносить ще більше хаосу у розуміння антропогенних змін клімату й однозначно стане питанням №1 прийдешніми роками кліматології.

Коменти