Цими приладами є, звісно, наші очі. Їх уже достатньо для того, щоб могти “читати” небо, вишукуючи знайомі патерни й очікуючи на особливі видовища, які “показують” там у певні періоди року. Очам потрібна лиш маленька допомога. Насамперед – змога за ці патерни зачепитись, тож спробуймо навчитись їх розпізнавати.
Астеризми та сузір’я
Вловлювати сузір’я очам допомагають астеризми. Це групи зір на певній ділянці нічого неба, які легко розпізнати, провівши асоціації. До прикладу, знайти Кассіопею допоможе схожість із буквою W.
Всього в цьому сузір’ї – приблизно 150 зір, видимих неозброєним оком. Проте найпомітнішими є якраз ті, що вимальовують знайомий для нас символ. Імена цих п’ятьох: Сегін, Рукба, Наві, Шедар і Каф (чи, якщо називати їх типовішими для науковців іменами: Епсилон, Дельта, Гамма, Альфа й Бета).
Велику Ведмедицю легко відшукати через найпомітнішу її частину – астеризм, який нагадує ківш. За ним також нескладно відшукати й Малу Ведмедицю. “В народі” навіть існує простий для цього трюк: прокласти маршрут між нижньою зорею зовнішнього боку черпака до верхньої й продовжувати в цьому ж напрямку ще майже чотири такі відстані. Там вас зустріне Полярна зоря, й заодно зорієнтує, де Північ.
Порада: завантажте на смартфон додаток, який допомагає знаходити об’єкти на зоряному небі (StarChart, SkyWiki, Constellation Map тощо – їх зараз повно).
Центр Галактики
Вміння відшукувати астеризми допоможе й зорієнтуватися, куди зазирати у пошуках галактичного центру, де й досі відбуваються процеси зореутворення. Ці процеси, втім, побачити не вдасться ані неозброєним, ані озброєним оком – від центру нас відділяють величезні хмари міжзоряного пилу. Проте, націливши око на сузір’я Стрільця, можна дати волю фантазії й пробувати уявити те, що там коїться. Зокрема, звідти, з самісінького центру Чумацького Шляху, до нас долітає випромінювання надмасивного об’єкта, який вчені назвали Стрілець А, і який, імовірно, є чорною дірою.
Сузір’я Стрільця допоможе розпізнати астеризм, схожий на чайник, з носика якого ніби виходить пара – це наша Галактика. На відміну від сузір’їв, про які йшлося вище, Стрілець не завжди доступний із нашого боку півкулі. Його можна бачити на небі з червня до вересня – якраз, коли погода найбільше сприяє таким розвагам.
Порада: щоб орієнтуватися в небесних подіях, які видно мешканцям нашої довготи та широти, рекомендуємо заглядати в астрономічні календарі, які щороку складає НАН України. За посиланням – цьогорічний календар.
Галактика-сусідка
Галактика Андромеди розташована на відстані 772 кілопарсеки від Землі. Знайшовши її, можна заглянути в минуле на 2,52 млн світлових років, і навіть для цього достатньо неозброєного ока.
Порада: якщо не вдається розгледіти Андромеду прямим зором, спробуйте боковим. Через більшу щільність там паличок (фоторецепторів) у такий спосіб можна краще побачити щось уночі.
Планети
Марс, Венеру, Сатурн та Юпітер також добре видно звичайнісінькими очима. Впізнати планети допомагає відсутність мерехтіння, а також зміна розташування відносно зір упродовж ночі.
Буває таке, що для спостерігачів із Землі планети скупчуються (хоча насправді, звісно, кожна й далі рухається своєю орбітою) чи навіть вишиковуються в лінії, проте такі явища потрібно пильнувати.
Порада: щоб уміти передбачати різні астроподії, радимо скористатися складнішими програмами, ніж звичайні додатки для смартфонів. Хоча часто такі інструменти використовують навіть астрономи, частина з них є зрозумілою й доступною навіть для аматорів. Почніть із вебверсії Stellarium.
Метеорні потоки
Одним із найзахопливіших видовищ є потоки метеорів: уламків комет, які згорають у верхніх шарах атмосфери. Колись їх вважали зорями, що падають, тому називали зорепадами. Ці потоки отримують свої імена на честь сузір’їв, звідки, як це здається, вони вилітають. Одними з найпотужніших є Персеїди, названі на честь сузір’я Персея. Їхній максимум припадає на 9-13 серпня. Маючи астрономічний календар та орієнтуючись у небесній карті з допомогою сузір’їв, можна легко спланувати таке споглядання.
Порада: як і будь-які інші астрономічні явища, метеорні дощі краще спостерігати далеко за містом, де не заважатиме світлове забруднення. До прикладу, закутаним в спальник у горах, на галявині посеред лісу чи принаймні в селі.
Читайте також:
