Такі дані наводяться у новому дослідженні, що закликає скоротити викиди від «суперзабруднювальних» електростанцій. За словами науковців, 5% від загальної кількості електростанцій у світі продукують 73% викидів вуглецю.

Одна з проблем, з якими стикаються екологічні активісти – це визначення винуватців кліматичної кризи. Наше дослідження розпочало розв’язання цієї проблеми, виявивши «суперзабруднювачів»

Дон Грант, соціолог з університету Колорадо, співавтор дослідження

В межах дослідження Грант і його колеги проаналізували дані про викиди з понад 29000 електростанцій, що працюють на викопному паливі, у 221 країні. Всі вони відзначаються низькою ефективністю з огляду на кількість виробленої електроенергії та зосереджені на Глобальній Півночі.

Сумнівну першість з кількості викидів виборола Белхатувська ТЕС, розташована в Лодзькому воєводстві Польщі. Це найбільша теплова електростанція Європи і найбільша електростанція у світі, яка працює на бурому вугіллі. Енергія з Белхатува найдешевша у Польщі, та, попри програму модернізації, спрямовану на зменшення рівня викидів, 2018 року Белхатувська ТЕС викинула 38 млн тонн CO2. Ще шість електростанцій з найвищим рівнем викидів розташовані в Китаї та Східній Азії, дві – в Індії, і дві – в Європі (включно з Белхатувською ТЕС).

Дослідники підрахували, наскільки можуть скоротитися викиди, якщо «суперзабруднювачі» підвищать свою ефективність, перейшовши на низьковуглецеве паливо або застосувавши технологію уловлювання вуглецю. Виявилося, що це скоротить загальні викиди у світовому енергетичному секторі на 25%. Перехід з вугілля на нафту або газ зменшить викиди приблизно на 30%, а використання технології уловлювання вуглецю – майже вдвічі. Ці висновки опублікували в журналі Environmental Research Letters.

Результати дослідження демонструють, що значного екологічного прогресу можна досягти не впровадженням масштабних ініціатив, а вибірковим націлюванням на «суперзабруднювачів», які відповідають за левову частку вуглецевих викидів. Енергетична інфраструктура, що працює на викопному паливі, розширюється, а потреба в боротьбі з кліматичними змінами зростає – тож країнам, найімовірніше, доведеться розглянути доцільніші стратегії такого типу.

Автори дослідження

Читайте також

Літературний редактор.

Коменти