Норвезька компанія Wind Catching Systems, яка працює над інжинірингом вітряків, створила гігантську багатотурбінну морську систему, здатну щороку генерувати вп’ятеро більше енергії, ніж найбільший створений до цього вітряк.

На відміну від традиційних вітряних турбін, що мають опору, гвинт та три масивні лопаті, система Wind Catching нагадує квадратні ґрати. Заввишки вона понад 300 метрів, всередині вмонтовано десятки маленьких лопатей, а сама будова кріпиться до плавучої платформи, зв’язаної з морським дном. Повнорозмірний робочий прототип такої станції заплановано увести в експлуатацію 2022 року. Якщо норвежцям вдасться – це буде прорив у вітроенергетиці.

Морські вітряки набувають популярности у всьому світі, зокрема в Китаї та Британії. З іншого боку, вони мають конструкційний недолік: оскільки їх вкопують у морське дно, максимальна глибина монтажу становить 20 метрів. Це – берегова лінія, вітри якої незрівнянно слабші від океанських просторів. Транзитним рішенням були плавучі вітрогенератори типу Hywind, які з платформою, баластом та шістьма турбінами запускали на 40 кілометрів від узбережжя.

Схематична діаграма та мапа роботи Hywind Scotland. Джерело: Equinor

В один рік з Hywind заснували й компанію Wind Catching Systems, яка нещодавно опублікувала характеристики свого прототипу. Заявлена потужність – в межах 400 гігават-годин енергії, що вп’ятеро більше за найпотужніший у світі вітряк.

Візуалізація роботи Wind Catching System. Джерело: Windcatching.com

Секрет ефективності Wind Catching System полягає у високій решітці, заввишки з Ейфелеву вежу. Таким чином лопаті – що в рази менші за класичні аналоги – потрапляють у зону дії сильніших вітрових потоків. В результаті лопаті обертаються швидше і частіше, збільшуючи обсяг виробленої енергії.

Окрім того, конструкція складається з компактних елементів. Себто виробництво, збірка, експлуатація та обслуговування стають простішими та дешевшими. Заявлений термін служби Wind Catching становить 50 років – удвічі більше за традиційні вітряні турбіни, наявні на ринку. Після завершення гарантованого експлуатаційного періоду більшу частину плавучої системи можна переробити.

Найімовірніше, перший прототип запустять у Північному морі. Він живитиме Великобританію чи Норвегію, після чого перейде до Сполучених Штатів та Японії на подальші допрацювання та інвестиції.

Читайте також

Коменти