Натхненником і джерелом багатьох знакових наукових відкриттів є природа. Дослідники з університету Макгілла у Квебеку вкотре довели це, розробивши найміцніше скло з усіх, раніше відомих.
У своїй роботі вони надихалися перламутром – внутрішнім шаром мушель молюсків. Цей матеріал, який поєднує жорсткість скла й еластичність пластика, від удару не розбивається, а згинається, тож у майбутньому його, зокрема, можна застосовувати для виготовлення екранів мобільних телефонів. Технології загартування та ламінування скла, які використовуються нині, є досить дорогими, і не забезпечують додаткової міцності після пошкодження конструкції.
До сьогодні доводилося йти на компроміси між високою міцністю, гнучкістю та прозорістю. Наш новий матеріал не лише втричі міцніший, ніж звичайне скло, але й уп’ятеро стійкіший до руйнування
Аллен Ерліхер, доцент кафедри біоінженерії університету Макгілла
Науковці відтворили структуру перламутру шарами скляних пластівців та акрилу, отримавши в результаті недорогий та легкий у виготовленні, однак непрозорий матеріал. Щоб зробити «гнучке скло» ще й прозорим, дослідники налаштували показник заломлення акрилу і змусили його плавно злитися зі склом.
За словами Алі Аміні, провідного автора дослідження, саме це допомогло створити справді прозорий композит.
Природа – чудовий дизайнер. Перламутр, що поєднує жорсткість і м’якість, ніби взявши найкраще з двох світів – водного і земного – відомий віддавна. Намиста з баламутів (породи скам’янілого перламутру) – традиційні жіночі прикраси, їх носили не лише в Україні, але й в усій Східній Європі, та навіть у Мексиці й Тайвані.
Збереглися також історичні розповіді римських авторів Гая Плінія Секунда та Петронія про те, як один винахідник приніс імператору Тиберію Цезарю чашу з гнучкого скла. Чашу намагалися розбити, однак на ній лишилися тільки вм’ятини. Коли ж винахідник заприсягнувся, що він єдиний знає, як виготовити цей матеріал, Тиберій наказав стратити його. Імператор побоювався, що гнучке скло стане ціннішим за срібло і золото.
Згадуючи про історію з Тиберієм, я тішуся, що наші матеріальні інновації призводять лише до публікацій, а не до страти
Аллен Ерліхер, доцент кафедри біоінженерії університету Макгілла
Читайте також
