Науковці з Принстонського університету та з Принстонської лабораторії фізики плазми розробили модель ШІ, яка допомагає уникнути нестабільності плазми. Створений дослідниками ШІ-інструмент може передбачати і контролювати нестабільності в плазмі, у такий спосіб підтримуючи тривалу реакцію термоядерного синтезу. Для стиснення частинок плазми нині використовують магніти в токамаках (тороїдальних магнітних камерах). Токамак – це пристрій для магнітного утримання плазми, необхідного для процесу керованого термоядерного синтезу, але будь-яке порушення може призвести до зупинки реакції.   

ШІ-модель може передбачати так звані розривні нестабільності за 300 мілісекунд до їхнього виникнення, а це дасть вченим досить часу, щоб вжити контрольних заходів. На реальному реакторі DIII-D в Сан-Дієго ШІ-система успішно контролювала потужність та форму плазми. Те, що відтепер з’явилася можливість не лише реагувати на нестабільності, але й передбачати їх, запобігаючи катастрофічним наслідкам, є революційною можливістю, котра відкриває шлях до створення чистої і практично безмежної енергії майбутнього.

Літературний редактор.

Коменти