Першою українською стрічкою, що отримала найпрестижнішу кінопремію «Оскар», стала повнометражна документальна картина «20 днів у Маріуполі». На сцену, разом із режисером Мстиславом Черновим піднялися продюсерка Василіса Степаненко та фотокореспондент Євген Малолєтка – вони, всі втрьох, працювали в оточеному росіянами Маріуполі у лютому – березні 2022 року.  

«20 днів у Маріуполі» – це режисерський дебют Чернова; він – український фотожурналіст та письменник. За висвітлення облоги Маріуполя росіянами він, Василіса Степаненко та Євген Малолєтка отримали Пулітцерівську премію, перемогу у номінації «Найкращий документальний фільм» британської кінопремії BAFTA, і, зрештою, найвищу нагороду України – Шевченківську премію. А особисто Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів США (DGA Awards) за «видатні режисерські досягнення в документальному кіно».

У своїй промові, якій, стоячи, аплодував увесь зал, Мстислав Чернов сказав, що є, либонь, першим режисером на цій сцені, який волів би не робити цього фільму, і хотів би мати можливість обміняти Оскар на те, «щоб росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста; щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян України».

Я б віддав це (нагороду), аби вони звільнили всіх заручників, солдатів, які захищали нашу землю, цивільних, які в їхніх тюрмах. Але я не можу змінити історію, не можу змінити минуле, проте ми всі разом, ви і я, ми зараз серед найталановитіших людей світу. Ми можемо зробити так, щоб історію виправити, щоби правда перемогла. І щоб загиблі люди Маріуполя та ті, хто віддали своє життя, щоби їх ніколи не забули. Тому що кіно формує пам’ять, а пам’ять формує історію».

Фільм тривалістю 95 хвилин, за свідченням глядачів, дуже важко подивитися одним духом. Фільм документальний – і події на екрані не дають про це забути. Актори вже не встануть, коли пролунає команда «Знято!», не підуть змивати з себе штучну кров, і дитячі тіла в кадрі – справжні, і зруйнований російськими варварами Маріуполь – не декорація. Фіксуючи на камеру злочини рф, Чернов, Степаненко і Малолєтка не розраховували на евакуацію – але робили свою роботу, без надії сподіваючись, що правду про Маріуполь побачить світ.

Приблизно 10% відзнятих матеріалів документалістам вдалося переслати з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. А ще 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором через 15 російських блок-постів під сидінням авто, за кермом якого був поліціянт Володимир Нікулін, а в салоні – знімальна група. Торік «20 днів у Маріуполі» став найкасовішим документальним фільмом в Україні, зібравши 500 тис. гривень лише у перші вихідні прокату, але важливіше за всі гроші світу – та правда, яку доносить ця болісна стрічка, те нагадування – війна триває, люди гинуть. Україна спливає кров’ю і потребує дієвої допомоги. І пам’яті.     

Літературний редактор.

Коменти